Новости ›› Полтава и область

Відгук на постановку Владислава Шевченко «Безталанна» за п"єсою І.К.Карпенка-Карого

22.04.2013 14:30 | просмотров: 6959
Поговорюють, що в нашому театрі є три вистави на які обов’язково варто сходити. Про «Лісову пісню» та «Наталку Полтавку» сказано та написано багато, за них академічному театрові ім. М. В. Гоголя окрема дяка. Але є ще один шедевр нашого театру – «Безталанна». Чесно кажучи, не пам’ятаю вчили ми її в школі чи ні, я не читав точно. Але коли мені дісталася можливість сходити в театр (дякую «Студклубу»), серед пропонованих квитків я обрав саме її, адже чув багато відгуків та й назва цікава.

Вже перед виходом, заглянувши в афішу, я вирішив що п’єса сумна, тож можна буде подрімати пару годинок. Хоча слова, що постановка є сучасною, посіяли в мені зерно сумніву. Я точно помилився. Дія на сцені просто не давала відволіктися ні на мить, 2 години пролетіли непомітно і хотілося ще… Отож безпосередньо про постановку:
Тривалість вистави 2 години
Режисер-постановник – Владислав Шевченко
Художник-постановник – Ірина Кліменченко
Балетмейстер-постановник – Світлана Мельник

Дія вистави розгортається в українському селі. Молодь збирається на вечорниці аби гарно погуляти, та саме там, через жарт і наговір виникає непорозуміння між Гнатом та Варкою. Так зароджується славнозвісний любовний трикутник, до якого раптово потрапляє сором’язлива, добра і щира Софія. Та не даремно в народі говорять: “На чужому горі щастя не побудуєш”, не склалося щасливе життя у жодного з героїв цієї історії. Гримуча суміш з пристрасті, ревнощів і гордині зруйнувала долі Варки і Гната, позбавила життя безневинної Софії. (з афіші)




Зазвичай режисери, які звертаються до драматургії українського класика І.К. Карпенко-Карого, бачать в його творах лише правдиво змальовані характери і ситуації, забуваючи про те, що Карпович, за словами І.Франка, "був не лише обсерватором, але й поетом" у змалюванні життя своїх сучасників.

Виставі "Безталанна" в постановці Владислава Шевченко вдалося відірватись від побуту і розкрити поетичний бік п'єси українського драматурга, поставивши глядача в головну дилему,- «Хто винен у нещасті героїв? І хто ж насправді є жертвою цього любовного трикутника?».

У п’єсі звучать теми долі та безталання, пристрасті та любові. Все це зав’язується у спектаклі в «тугий драматичний вузол», розв’язати який неможливо. Єдиний вихід - розірвати його.

"Безталанна" - не просто твір про втрачене кохання, а в першу чергу про гордість — яка понівечила та скалічила життя героїв.
Трактування п’єси не стало законсервованим і хрестоматійним.

Постановка вражала своєю проблематикою, здається немов Софія з Варкою змагалися не лише за серце Гната, але й глядача, і кожен зробив свій вибір.

Більше гри, менше текстового навантаження,- ось що сподобалось в спектаклі. Вражає хореографія, відточені танці балету, музичне оформлення з пісень гурту «Стрибожі внуці», а також мелодія «Requiem for a Dream» Клінта Менсела, яка як не дивно, але ідеально співвідноситься з українськими народними мотивами.

Незважаючи на постійні хореографічні та комедійні відступи, від яких публіка була просто в захваті, постановка вражає своєю цілісністю, це велика заслуга режисера.

Дуже сподобалася сценографія. Сценограф попрацював на славу і підійшов серйозно до своєї роботи. Дві українські "прядильні" (ткацькі) машинки, на яких персонажі "прядуть" нитки свого життя. Місточки, котрі немов окремі персонажі, постійно задіяні в сюжеті і можуть перетворитися в піч чи постамент. На сцені не було нічого зайвого, а все оформлення обіграно до дрібниць. Вона не була перевантажена декораціями, які тільки б розсіювали увагу. До оформлення імпонують костюми, які майстерно підібрані. Окремо вразили рушники, які радують не лише своєю красою, а ще й є ідеально обіграні акторами.




Постановники перетворили депресивну п’єсу Карпенка-Карого в яскравий, цікавий, заворожуючий, а подекуди навіть комедійний спектакль (незважаючи на драматичний сюжет).

Захоплює традиційний підтекст - сама обстановка, дух того життя, яке у п’єсі символізоване народними звичаями.

Хочу відмітити гру акторки, яка виконувала роль Варки – Тетяну Любченко. Це, безумовно, головний персонаж, втілення непередбаченості й складності жіночої натури. Міміка акторки ідеально передавала страждання героїні. Софія (Анна Харченко) ідеальна дружина, яка страждає через незрозумілу натуру української свекрухи. Актрисі повністю вдалося втілити цей образ та передати біль глядачеві. Особливо необхідно відзначити саму свекруху Ганну (Катерина Філатова). Актриса то піднімала настрій глядачеві своїми дотепами, то викликала відразу - жорстокістю свого персонажу. В результаті актриса зірвала аплодисменти не менші ніж головні герої. Допомагав їй з гумором Іван (народний артист України Василь Голуб).

Гнат (Геннадій Продайко) відіграв свою частину ідеально, хоча якихось особливостей я не помітив.

Окремо хочеться відмітити актора, котрий грав Степана. Ця епізодична роль труженика-сироти дійсно викликала жаль.

Гра всієї трупи емоційна,прониклива і глибока; актори змогли викликати в аудиторії мурашки по шкірі та щирі сльози.

Народний фольклор, голосисті акторки і актори, чудова артистична подача. Та ніби переживаєш з акторами кожну мить... Талановита трупа нашого театру, талановита постановка. Щире вам спасибі!

by Alex_Cold


Источник: news.studclub.poltava.ua Серф 22.04.2013 21:44 Колд

23.04.2013 13:29 stydentka

23.04.2013 14:09 Alex_Cold

23.04.2013 17:11 barabolka

23.04.2013 17:36 Колд

23.04.2013 18:41 barabolka

От:

Проверка на человечность. Введите сегодняшнее число без ведущего нуля