Новости ›› Полтава и область

Музиканти з гурту «ФОБІЯ» встигають і пісні писати, і традиційні рок-концерти влаштовувати

18.05.2011 15:30 | просмотров: 2852

Мабуть, ви вже думали, що на Полтавщині закінчилися рок-гурти, про які можна написати, адже у серії моїх нарисів була невеличка перерва. Отже, знову продовжуємо розповідати вам казки.

Сьогодні хотілося б презентувати вам гурт «ФОБІЯ». Не чули?:) То зараз розширите свій кругозір у питаннях рок-культури вашого краю. Чому не Полтави? Та тому, що хлопці «просувають» рок-музику у селищі Решетилівка, що за 35 км від Полтави. Це не означає, що вони сидять там і «просвіщають» місцевих жителів, що таке рок-музика, а ведуть активну діяльність, співаючи власних пісень і організовуючи рок-концерти за участю гуртів з Полтави та області. Адже для них музика – це стан душі, входження у транс… звичайно, після рутинної буденної роботи.

Всі традиційні казки починаються зі слів «Жили були….», а закінчуються … Ну, це вже залежить від індивідуальності кожної з них. То ж гурт «ФОБІЯ» — починався давно, і зрозуміти, як він з’явився, було дуже важко… Кожен з хлопців представив свій варіант. Коли вони починали згадувати минуле, самі розумієте, спогади в них були у кожного свої. Відслідкувати всі міграції музикантів з одного гурту до іншого до кінця так і не вдалося, та деякі ключові моменти все ж, після роз’яснень і співставлення фактів, отримали відповідного забарвлення.

То ж десь років з вісім тому у маленькому мальовничому селищі Решетилівка, що розкинулося на берегах широкої річки Говтви (тоді вона була трішки чистішою, ніж зараз… Про це прочитайте у статті «Екологія нашого краю – нас вбиває те, що нас оточує»… До речі, вона ще не вийшла, але все можливо в цьому житті ), жили собі хлопці, які робили свої перші кроки у музичному просторі. Руслан Тумко – постійно шукав однодумців, які б розділяли його музичні захоплення та з ким можна було б гурт «сколотити». Ото й «тусувався», грав, підспівував.

Були у музичній біографії Руслана групи і «Рубіроїд», і «IQ 18» (здається так пишеться:), а вже потім з’явилася й «ФОБІЯ». Хоча, здається всі ці групи мають відношення до «ФОБІї», адже всі музиканти маленького містечка «перемішувалися», переходили з одного колективу до іншого (групами їх важко назвати).

І ось на життєвому шляху Руслана, в якого вже був багаж напрацювань на творчій музичній ниві, зустрівся він – хлопець, що навіть і не думав грати на барабанах – Женя Нагорний. На той час Женю просто переконали, що треба навчитися грати на барабанах і, піддавшись впливу свого товариша-сусіда, який на той час грав у «Фобії», купив у Руслана інструмент за 140 грн.

Женя: «Сам не знав що з тими барабанами робити, ходив на репетиції до «Фобії», мені Вован показував, рукою стукати чи ногою, як ритм «ловити». Спочатку нічого не виходило, а потім втягнувся».

Ходив, дивився, вчився… і прибився до «відомого» у Решетилівці гурту, ну тобто «Фобії». Адже, як не крути, а чоловік десять шанувальників у кожного учасника групи було – як же це друзі і не будуть фанатіти від їхньої музики!

То ж їх вже двоє.. Руслан та Євген. Ще одним любителем музики виявився веселий та жартівливий хлопець Віталік Самбур. Він і став пісні співати і на бас-гітарі у гурті грати. Але не весь репертуар був під силу Віталіку, адже самі спробуйте і співати, і грати, та ще й сольні партії під час гри «лабати».

Отак, звичайні хлопці, які у буденному житті навчалися у вишах, працювали, увечері перетворювалися на рок-музикантів. Репетували, тобто репетирували (хоча репетувати їм також підходить) і мріяли про запис своїх пісень на студії та про «кльові» інструменти.

Що ж до інструментів — то мрії частково здійснилися. «Добре керівництво району», в обличчі Юрія Григоровича Дмитренка, пожертвувало хлопцям 8 тисяч гривень на придбання барабанів.

Голова райдержадміністрації з розумінням поставився до бід музикантів, адже у свій час, коли він також мріяв бути музикантом – до їх прохань ніхто не прислухався. То ж нові барабани дали й нові можливості. Хлопці з більшим запалом та енергією почали грати своїх пісень.

До речі, самі вони визначили, що грають такий собі поп-панк. Ну хай буде і так, хоча точного визначення хлопці мені так і не дали. Та деякі пісні у них дійсно драйвові, сповнені життя і насичені цікавими історіями. Найголовніше, що вони особистості творчі і самі почали писати пісеньки для свого гурту. То Віталік сидів собі та думу думав, то Руслан — гадав-вигадував. Так і виходили тексти пісень. А музичку вже всі разом награвали та прийомчики нові вкрапляли. Старалися хлопці й навигадували аж пісень 15-17 і тепер їх на концертах грають.

Пощастило хлопцям і друзів серед музикантів хороших мати. До чого це я? А ось до чого. Адже рок-ватага «Дель-Тора», яка товаришує з учасниками «Фобії», подарувала хлопцям дві пісні (бо як виявилося, вони не вкладаються у їхню стилістику) — «Дівчинка у трусиках» і «Про СНІД». До речі, презентували ці пісні музиканти на рок-концерті у «Ста дорогах».

Не думайте, що вся концертна діяльність «Фобії» обмежується спокійним містечком Решетилівка, де надзвичайно багато рокерів збирається на концерти. Вони є постійними учасниками «зльотів» рок-музикантів у Пирятині (де хлопцям надзвичайно подобається, адже на три дні можна потрапити в інший світ, де панує рок-н-рол), Лубнах та звісно ж у Полтаві та Києві. Далі географія на найближчий час їх поїздок майорить такими містами як Кам’янець-Подільський, Яготин, Білики… Музикантів «Фобії» завжди приязно сприймають і запрошують знову і знову повеселити публіку. Що вони й роблять залюбки! Та спочатку вони їздили на всі фести, платили свої кошти. Нині трішки припинили благодійність і їздять туди, де хоч дорогу оплачують. Але хлопці не настільки «зазіркувались», кажуть, що якщо самі зацікавлені у тому чи іншому фестивалі чи концерті – згодні пожертвувати власними коштами, що так нелегко заробляти у цей скрутний час.

Вже півтора року Руслан, Женя і Віталік грають таким складом. Жартують, що спочатку було п’ятеро, та фінансова криза несподівано нагрянула – провели «скорочення штату». Хлопці добре грали і захотіли себе показати. На канал подалися у програмі «Квадрат У» знімалися (5.02.2010). Дипломантами звідти повернулися. Дуже хотіли рок-музику «продвигати», у рідне містечко «внедряти». Так і рок-концерти влаштовувати почали. Їхніми дітищами стали «Не скверний вечір», «Люби своє» та «Хелоуін». Та не було б цього, аби не лояльне ставлення до ініціативи молодих музикантів адміністрації (яка і грошима, і добрим словом допомагала) та керівництва ЦКД «Оберіг» (у приміщенні якого хлопці репетирують, а на подвір’ї біля Центру дозвілля завжди концерти проходять).

Заявки на ці заходи хлопці вже приймають через Інтернет, адже бажаючих приїхати повиступати виявляється багато не тільки в Україні. Вже й з Білорусії приїхати хочуть))) Хоча це і за власний кошт – поки що організація не вийшла на той рівень, щоб платити гуртам гроші за їхні виступи чи дорогу. Та здається для рок-музикантів гроші не проблема – вони в них з’являються залежно від їхніх бажань.

Цікаво, що публіка також звикла до цих рокових акцій і кожного року можна побачити одних і тих же любителів цього стилю музики. Приходять, «відриваються», і головне – всі свої емоції не приховують – подобається – танцюють, підспівують, ні – просять зіграти іншу пісню…

Але хлопці з гурту «Фобія» критики не бояться, завжди спілкуються зі своїми прихильниками (а ми ж пам’ятаємо, що левова частка їх – це все ж таки друзі, яких завдяки спільним заходам стає все більше). І лише один раз стикнулися з неприязним ставленням. Сталося це у Харкові – сповнені творчого потенціалу, хлопці вирвалися з Решетилівки і поїхали підкорювати першу столицю нашої країни. Приїхали, відіграли у байкерському клубі… та поїхали з неприємним відчуттям додому.

Наостанок, замість того, щоб вічливо запросити хлопців пограти ще, почули: «Ми не будемо більше вас запрошувати… Ви граєте краще за нас», — обурилася інша група, яка, мабуть, у той вечір втратила ватагу своїх постійних шанувальників, яким відкрили очі на поп-панк.

Та учасники «Фобії» не звикли сидіти склавши руки, смакувати образами, а хочуть тільки грати, співати, веселитися на сцені. Адже для них це той наркотик, без якого вони вже не можуть жити. Головне у них є хист, є бажання, є драйв, є адреналін у їхній молодій крові!

Закінчуються казки, по різному, а наша на сьогодні так (інтерпретуючи традиційне): «І жили вони ще довго й щасливо, і грали весело та гучно»)))

Р.S.
Не втрималася, щоб не поділитися цими геніальними рядочками, що знайшла на сторінці групи «Фобія» «Вконтакті». Прочитайте, й посміхніться. Ненормативну лексику викинуто цензурою))) Повний варіант можете прочитати самостійно.

Рус (Тумко Руслан) — гитара.
Гитаристы, приколисты. Любят издеваться над остальными членами группы, на концертах постоянно экспериментируют и растягивают «соляки» на полпесни. Постоянно ломают (или сгрызают) медиаторы и вечно собираются поменять струны и звучки. Вечно пытаются доказать клавишникам, что на гитаре «соляк» гораздо сложнее играть, чем на клавишах.

Сем (Самбур Віталій) — бас гітара,вокал.
Вокалисты, крайне непостоянны, любят выпить (но это только под надзором музыкантов или же с ними)). Жуткие авантюристы. Любят драться. Утверждают, что бас — крайне сложный инструмент. Гитара — их девушка. Палятся вечной лыбой до ушей и, естественно, своей бас-гитарой.

Джексон (Жека Нагорний) — барабани.
Барабанщики, в большинстве своём строят из себя тихонь, хотя они, буйные. Постоянно бьют бочку ногами, руками избивают до полусмерти ведущий, причиняя дикую боль палочкам. Палочки у барабанщиков долго не живут (до первого концерта крайняк).

Любят кидаться палочками в клавишников и строить рожи вокалистам.)) Палятся постоянным битьём себя и рядом стоящего ладонями и ногой (ногами))))

http://vkontakte.ru/id4243178#/club8306581
http://reshfobia.ucoz.ru/?lKnFIS

Кристина Филиханова

Источник: news.studclub.poltava.ua

Источник: news.studclub.poltava.ua

Поделиться с новостью друзьями

Серф

Комментарии