Новости ›› Полтава и область

Жартувати, гомоніти, дискутувати — все й одразу можуть музиканти з рок-групи «Майор Пронін»

12.04.2011 14:30 | просмотров: 2135

Як приємно робити будь-яку справу з душею і для власного задоволення! Кожного разу зустріч з групами, тобто формально – це можна назвати інтерв’ю, перетворюється на бесіду з цікавими людьми, з якими говорити так просто, як із старими знайомими. Музиканти –унікальні особистості, і, як все більше я в цьому переконуюся, універсальні. Вони настільки непередбачувані, що інколи не розумієш – жартують вони чи зовсім серйозні. Та це тільки додає інтриги і бажання розібратися, докопатися до суті. Хто ж вони насправді такі? Як у них виходить створювати пісні у стилі, притаманному лише їм?

Рок-група – це насамперед колектив друзів, які можуть жартувати, сваритися, перебивати один одного… І все це робити одночасно! Але коли музиканти починають грати – здається все навколо перестає для них існувати… І тільки голоси інструментів у руках у кожного починають звучати, відлунюватися у просторі і поєднуватися у чудові гармонії, зливатися у неповторну музику.

«Емоції, емоції, емоції», — скажете ви… А як же по-іншому, адже ми нічого у цьому світі не робимо машинально. Ні, помиляюся, робимо, але це вже не стосується творчості. Чи відома вам ситуація, коли хочете багато про що запитати, але не можете сформулювати питання? І це не відсутність професіоналізму, а відчуття, що тобі вже все сказали музикою…

Чому такий великий вступ, і ви ніяк не розумієте, про кого йтиме мова цього тижня?:) Та тому, що я, як і ви, спочатку не могла зрозуміти, чому з такої кількості команд, мені підсвідомо захотілося поспілкуватися саме з гуртом «Майор Пронін». Все написане вище стосується саме них!

Мені соромно, але до зустрічі з музикантами цього колективу, я ніколи не чула їхніх пісень. Спочатку заінтригувала назва. Познайомившись з хлопцями, заінтригувала їхня поведінка. І тільки після години з лишком концертної програми спеціально для мене (тобто у хлопців була репетиція, на яку мене люб’язно запросили… Але то пусте, відступ), я просто розчинилася у музиці! Відчуття вселенського позитиву, наповненості гармоніями світу і вир мелодій, що засіли у пам’яті. А як ви думали? Якщо ви стали першим слухачем кількох нових пісень (серед яких особливо вразив «Маркіз де Сад»), мимоволі розумієш отих фанаток, які ладні усе віддати заради однієї хвилини з кумиром. Не хвилюйтеся, я не захворіла «фанатською хворобою», але музика «Майора Проніна» говорить сама за себе.

До речі, поки що можете насолоджуватися відео та аудіо рок-групи, прикріпленими до статті. А «вживу» зможете почути хлопців 21 травня у пивниці «Сто доріг» (звичайно ж якщо нічого не зміниться у вселенському просторі, у Полтаві та у мікрокосмосі самої групи зокремаJ).

Сподіваюся, що такий довгий вступ тільки підсилив вашу зацікавленість дізнатися, хто ж герої-музиканти гурту «Майор Пронін». То ж ось вони:

Володимир Миколенко — ударні
Сергій Мицик — вокал і ритм-гітара
Володимир Білецький — соло-гітара
Олександр Одарюк — бас-гітара

Інколи до колективу «завіює» попутним вітром клавішника, такого собі «блуждающего форварда», який часто їздить у Росію. Непостійна людина, яка не може сидіти на місці — тим краще для нього — мистецькій особистості потрібен простір для творчого польотуJ.

— Основний склад групи залишається незмінним протягом довгих років, — розповідає ударник Володимир Миколенко. — Тільки вокаліст та бас-гітарист, з яким ми починали з самого початку створення гурту — Олексій Остапенко (до речі, він писав музику й тексти) — вирішив покинути «Майора Проніна».

— Це вже своєрідна карма нашого гурту — проблема з бас-гітаристами. За час існування змінилося шість чи сім музикантів, — констатував Сергій Мицик.

Розпочалася творчість «Майора Проніна» у 1995-96 році. Переломний момент у діяльності музикантів був 2003 року, після того як гурт розпався. Хоча 2003 рік — це і знаковий рік для колективу. Вони отримали гран-прі на конкурсі у Чернігові.

Найбільшим емоційним піднесенням для музикантів у той час було виступати на гала-концерті, що відбувався на Європейській площі у Києві разом з відомими українськими гуртами.

Потім декілька років у творчості гурту була перерва, і знову ж таки повернення до музики. Адже – це невід’ємна складова їхнього життя, в яку вони вкладають часточку своєї душі.

— Не важливо, що ми всі, крім нинішнього бас-гітариста не професійні музиканти, головне, щоб всі пісні лунали від серця. Наша музика — це стан нашої душі, ті почуття, якими ми хочемо поділитися з іншими, — наголошує соло-гітарист Володимир Білецький.

Після того, як з гурту пішов вокаліст, автор пісень Олексій Остапенко, новими обов’язками співати пісні наділили Сергія Мицика. «Йому прийшлося перебороти самого себе» — жартує ударник. І не даремно, як на мене його приємний, бархатний голос передає усі багатогранні переливи мелодій.

До речі, він також є і автором мелодій новостворюваних пісень. Тексти на музичний матеріал створює соло-гітарист колективу Володимир Білецький. Аранжуванням вже займаються всі разом, доводячи до логічного завершення ідеї творців. Всі композиції у репертуарі «Майора Проніна» виключно українською, адже, як переконані хлопці — українська мова дуже милозвучна і прекрасно «лягає» на гармонії їхніх пісень. «Вистачає у нас в Полтаві команд, що співають російською, а ми хотіли вирізнятися», — жартують хлопці.

Пісень у арсеналі «Майора Проніна» за 15 років (хоча й з перервами) назбиралося у двох альбомах, що записані, та вже на один-два нових назбирати можна. Першому альбому музиканти так і не придумали назви, а другий вже був — «Знай наших».

— Є ще «Подорож» — це фактично третій наш альбом, записаний у репетиційній коморі, — розповідає ударник Володимир. — Хоча пісні були написані, він мав вийти перед «Знай наших», але вийшло не так, як гадалося.

Зараз повертаємося до пісень, що були записані на першопочатках нашого існування. Та потрібно адаптуватися до вимог часу, тому у процесі розвитку ми також еволюціонували і оновлювали репертуар. Деякі пісні з першого альбому звучать у акустиці. Та навіть після того, як проходить певний час — повертаємося, переграємо деякі — теми ж хороші! Змінюємо звучання, залишаючи стрижень, свою родзинку. Почали впроваджувати більш складні аранжування і нестандартні музичні розміри. Поступово формувалося оригінальне обличчя — звучання «Майора Проніна».

Зібравшись у 1995 році, хлопці з однієї школи почали грати для себе, не розуміючи для чого їм це. Але однозначно – це був поклик душі і веління долі, що звела творчих людей у один колектив. Музика і по-сьогоднішній день залишається їхнім хобі, але вони шалено прагнуть вдосконалюватися у музичному професіоналізмі. Тому, група часто виступала на багатьох концертах, акціях, конкурсах у Полтаві, області, Харкові, Києві. Нині місцем дислокації залишається «Мазепа-фест», пивниця «Сто доріг» та інші концертні площадки.

— Зараз нам потрібно закінчити півторагодинну програму, з якою потім можна було б їхати, грати повноцінні концерти, — зауважив соло-гітарист Володимир.

Хоча музиканти «майора Проніна» мало займаються своїм піаром, їхні пісні звучать на радіо, їх знають і пам’ятаю не тільки у Полтаві, а й на столичних фм-ках (зокрема Джем-фм).

— Ми не займаємося промо-акціями, адже нині нас цікавить напрацювання програми і якісний рівень музичного матеріалу, який ми найближчім часом зможемо запропонувати слухачеві, — розмірковує вокаліст і гітарист Сергій. — Ми пустили все на самотік, мабуть, не вистачає нам продюсера, який би займався організаційними питаннями. Самі лінимося. Ми створюємо музику, полюбляємо її виконувати, хочемо, щоб її чули!

Мені пощастило, я почула, чого і всім іншим бажаю:))).

Аудіо: http://vkontakte.ru/id4243178#/audio?id=-6493194

Відео:

Кристина Филиханова

Источник: news.studclub.poltava.ua

Поделиться с новостью друзьями

Серф

Комментарии